Пахло ладаном в її кімнаті,
Він зайшов – прикурив від свічки
Подивився невинно по хаті,
Мовляв, не зі зла, що поробиш – звичка.
Пахло ладаном й дим сигаретний
у відкрите вікно летів,
Він пацанчиком був конкретним,
Вона знала гласи і церковний спів.
Попіл струшував у вазон нервово,
Дочитала спокійно псалми...
Подивилась на нього суворо,
І недопалок полетів до пітьми.
Пригорнула, сказала в груди:
- Це ж вбиває тебе... не пали.
Він збрехав, що більше не буде,
Якщо кине вона молитви.
І обоє собі розсміялися...
Догоріла свіча між ікон.
Позавчора вони вінчалися...
Такі різні... дим і вогонь.04.12.2019
