Мама сказала Катрусі, що цього року новорічної ялинки не буде. А яке свято без ялинки? Може, тоді і подарунків не буде? Певно, що ні, бо ж Дід Мороз нікого не знайде за старою адресою. Бо і будинку там немає. Єдиний вихід — написати листа і повідомити нову адресу. Тільки Катрусі усього шість рочків і писати вона не вміє. Минулого року лист Діду Морозу допомагав писати тато, але сьогодні Катрусин тато дуже-дуже далеко, у невідомій країні під назвою «полон». Мама не пояснила, де саме знаходиться ота країна, а глобусу, щоб подивитися, у Катрусі теж вже немає.
Але є добрі сусіди. А у них донька — Оля. Їй аж дванадцять років!
Оля спочатку пропонувала відправити листа Діду Морозу електронною поштою. Але то геть не за традицією. А потім погодилась придбати конверт, марку і написати потрібну адресу, на це пішли майже всі Катрусині заощадження. Катруся ж «написала» листа — намалювала своє бажання. Новорічну Переможну ялинку, прикрашену кульками двох кольорів — жовтими та блакитними. А ще на малюнку був тато. Саме він і має принести святкову ялинку у Катрусин новий дім. Ще було кілька слів звернення до Діда Мороза, які Оля написала, тримаючи Катрусину руку.
Оля пообіцяла, що вкине листа до поштової скриньки, як повертатиметься додому зі школи.
Катруся була щаслива. Дід Мороз скоро отримає її листа. І обов’язково виконає бажання, бо ж вона була дуже слухняною дівчинкою цього року, і майже не плакала за втраченими іграшками.
Ось тільки дівчатка не знали, що наразі неможливо відправити листа закордон. Тому поштарка принесла листа за адресою відправника і встромила у щілину дерев’яної хвіртки. І можливо, його б забрала мама, коли поверталася ввечері з роботи, але сталася неймовірна річ.
Причина була у допитливому сонячному промінчику, який теплими як для грудня долонями торкнувся написаних літер? Або у щирості бажання, закодованого у малюнку? Чи у вірі маленької дівчинки в дива? А може, у крихітній сльозинці, яка впала на одну з жовтих кульок Новорічної Переможної ялинки? Певно, причина — поєднання усіх причин.
Та головне, що Лист… ожив.
І заговорив до Горобчика, що весело цвірінькав на електричному дроті. Лист просив маленьку пташку доставити його Діду Морозу. Бо ж Катруся чекає на відповідь. Горобчик же знає Катрусю — це та дівчинка, яка вчора, і позавчора, і минуло тижня підгодовувала його пшоном, бо через морози вже ані травинки навкруги, ані мошок.
Горобчик спочатку відмовлявся, бо ж як він зможе долетіти у ту невідому Лапландію, де, за чутками, мешкає Дід Мороз. А потім погодився, бо дуже вже красномовним виявився Лист. Та й на добро завжди треба відповідати добром. Крім того, Горобчик у дитинстві полюбляв слухати героїчні історії про поштових голубів. Він навіть не мріяв, що сам колись стане поштовим птахом.
Взявши листа лапками, Горобчик полетів на зустріч холодному Північному вітру — дужому та невгамовному. Крильця були невеликими і слабими, тому пташці було важко рухатися проти вітру. Але й тут у нагоді стало пишномовство Листа. Горобчик незчувся, як Північний вітер угамував свій буйний норов. А може, просто влігся спати? Шкода, що так само не вдалося вмовити Мороз. Той ще упертюх!
Три дні і три ночі летів Горобчик. Аж поки сили зовсім не полишили його. Він не знав, де знаходиться, бо люди, які вдень проходили повз дерево, на якому він умостився, говорили не українською мовою. Якою саме, птах не знав. Лист, якщо і відав, не пояснив. Натомість, він вмовляв Білу сову, яка жила у дуплі у цьому самому дереві, попрацювати поштаркою замість Горобчика. І вмовив. Бо якимось дивним чином він знав усі слова зі словника.
Горобчику було сумно, що він не зміг особисто доставити Листа Діду Морозу. Але він зробив усе, що зміг. Це більше, ніж нічого. Це більше, ніж казати собі, що ти не зможеш.
Горобчик полетів додому. І хай він не знав, коли і як Лист потрапить до Діда Мороза, але був впевнений, що це обов’язково станеться. Бо ж Біла сова пообіцяла доставити його за місцем призначення. І вона це зробить, бо ж слово порушувати неможна. Дід Мороз виконає бажання Катрусі — бо він добрий, а дівчинка була слухняною і заслуговує на справжнє свято.
І Горобчик знав, що у Новорічну ніч заглядатиме у Катрусине віконце. І радітиме разом із дівчинкою. Бо він також доклав зусиль, аби все було добре.
ID:
965329
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Мініатюра
ТЕМАТИКА: Вірші поза рубриками
дата надходження: 11.11.2022 10:34:51
© дата внесення змiн: 11.11.2022 10:34:51
автор: Яніта Владович
Вкажіть причину вашої скарги
|
Хай збудуться новорічні мрії усіх наших дітей! Чудова проза!
