*****
Надворі погода осіння:
Похмура, хмариста, хмурна
І серце, неначе каміння,
Роздавлює туга страшна,
Роздавлює туга важкая,
Йому і дихнути не дасть,
Аби мене доля гіркая
Ковтнула, мов темна напасть;
Щоб в череві злої напасті
Нестерпно я вічно конав,
Із нього ніколи в нещасті
Я виходу не відшукав.
Але проклятущая туго,
Тобі я не дамся в полон,
Аби ти, гіркая наруго,
Минула, немов жасний сон.
Тобі я повік не дозволю
Ввійти у мої почуття,
Щоб нівечити мою долю,
Ламати, мов гілку, життя.
Щоб ти утопилася в морі!
Та ні, мені моря шкодá.
Хай краще ти втопишся в горі!
Хай краще поглине біда!
Щоб врешті ти, туго, дісталась
До свóго фіналу, кінця
Й ніколи вже не пробиралась
У душі людські та серця.
В душі ти ж і в серці людини
Народжуєш тільки лиш зло.
Щоб навіть малої краплини
Тебе в них повік було!
*Жáсний – діал. Страшний, жахливий
Євген Ковальчук, 14. 11. 2019