Я вам відкрию стільки - скільки можна,
прочиню двері в душу на шпарину.
Дозволю там побачити людину,
що щиро вірить в завтра - ясну днину,
та вкотре перетвориться в дитину,
якщо подія зродиться тривожна.
Я вам розкажу стільки - скільки треба,
послухати мелодію дозволю
думок, що птахами летять на волю,
міняючи у корінь скромну долю
усіх за кого Бога знову молю.
...Думки заслали птахами пів неба.
Я вам довірю стільки - скільки зможу,
не наступлю на вашу я довіру,
не завантажу пам'ять понад міру,
розбавлю кольорами фарбу сіру,
щоб все навколо ожило допіру
і ви відчули на ніщо не схожу
солодку радість.
Впевнена, я зможу.