Завірюха все мете,
Заміта сліди –
Білосніжна ця пастель,
Чисті сторінки.
Ти пиши на них що хоч,
Бо твоє життя,
В часі на коня верхом,
Шляхом до звитяг!
А якщо ж воно в кінці –
Розмотай клубок,
По тих вузликах в руці,
У квітках лубок…
Найрідніше – де любов
Вилася навкруг
Твого серця, знов і знов,
Позначався друг;
То й спліталися в життя
Миті і літа.
Без любові – то сміття,
Попросту лузга.
Ось тепер на терезах
Зважить, що прожив;
Хоч би й сльози на очах
Те чим дорожив…
Вузлик радість, вузлик біль –
Перед очі все,
Як сережки на вербі…
Хлопченя босе –
Починалась Божа цвіть
З пуп’янка, звідтіль,
З безтурботних дивних літ,
Спалахнув де гніт…
То ж, чи хлопець, чи дівча,
Пам’ятать не гріх –
Пролетить життя, підчас,
Не спинити біг.
І допоки сторінки
Чисті, ще покіль,
То ж не прагни до спокус
В тютюнову міль.
Вабленнями повен світ,
Зло не спить, правий –
Жде Любові дивоцвіт
І призовна Вись!
10.01.2023р.
