Здавалося б, на перший погляд,
Уява – лиш пуста мана,
Та ні, розширює світогляд
Чи кругозір людський вона.
Уява – перше джерело
Того, що творить людство все.
Цього без неї б не було.
Вона усе це нам несе.
Все, що навколо нас, людей,
Все, що створили, все, що є,
Ми творим в напрямку ідей,
Які уява нам дає.
Адже перш, ніж створити щось,
Воно уже в уяві в нас,
Щоб потім нам не довелось
Жаліти гірко в той же час,
Як буде зробено усе,
Але не так, як хтіли б ми,
Мовляв, нещастя лиш несе
Нам доля з глупої пітьми.
Уява дозволяє, втім,
Без жодних, будь-яких затрат
Завжди, без винятку усім
Завчасно вздріти результат.
Уява – мислення процес,
Немов розминка для думок,
За кóтрих всесвіту прогрес
Тече, немов живий струмок.
Авжеж, невидима вона,
Адже свідомість і думки
Керують нею ще здавна,
Та щоб здійснити залюбки.
Євген Ковальчук, 10. 12. 2019
ID:
970663
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 10.01.2023 21:42:42
© дата внесення змiн: 10.01.2023 21:42:42
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
