Сірі вівці пасуться на небесних луках,
А як бацаються - то білий пух летить,
Його підхоплять вітру невидимі руки
Й нумо у хороводі веселому кружить.
Які ж бо танці без запальної музики?
Місцеві враз підхоплять настрій цей,
Не за нотами, але вони ж сумісники,
Зате все щиро, із відкритою душею.
Дерева у саду опанували скрипочки,
А старий горіх за домом - контрабас,
На гобоях гудять зажурні фіраночки,
Барабаном стукає зламаний каркас.
І у какофонії отих розрізнених звуків
Раптом почується класики шедевр...
А вівці далі бацаються посеред луків,
Вітер пух кружля на балетний манер.
