Коли заходить про героїв мова,
Душа моя пояснення шука
В отім незвичнім і магічнім слові,
Яке людей благословля й ляка.
Герой – це той, хто посланий від Бога,
Щоб волю рятувати для людей,
Наділений великою любов’ю
Народу наближає світла день.
Герой – це той, чиє життя згоряє
За рідний край, де друзі і рідня,
Він прокладає шлях собі до раю.
Кого ж героєм назива русня?
Герой у неї – вбивця потенційний,
Готовий катувати, гвалтувать,
Забрать життя в людей, одне й безцінне.
І хобі має – мучить, грабувать.
Чи ж може бути звір такий героєм,
В котрого руки у крові людській,
Що випробовує на людях зброю.
Стежки його геть чорні і слизькі.
Який народ, такі його й герої,
Й такими будуть упродовж сторіч,
Й не буде кращих в тих, хто землі кроять,
Адже генетика – сувора надто річ.
Герой – це той, у кім душа чутлива.
Їй біль чужий болить так, як і свій.
Та, певне, тим людина та й щаслива,
Що завдяки таким існує світ!
21.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
Ви дуже виразно показали на якому тлі з'являються герої. Герої поневолення інших - це щось дійсно потойбічне, як їх патріарх, що закликає вбивати невинних. Спасибі!