Мідне замружене сонце скотилось до краю,
Хмари бровастої тяжістю стиснулось ніби,
Кожного вечора небо мені розквітає,
На горизонт одягаючи сяючі німби .
Заходу фарби чарують, згасаючи миттю-
В чому і ще швидкоплинність така і мінливість.
Сковзує сонце, щоб ранок комусь запалити,
Тягнучи в когось із ночі зірки мерехтливі.
Ради такого діла не гріх і «потягнути « пару зірок
2-й рядок: «стиснулось» чи «стиснулись», бо відноситься до «хмари» чи до «сонце». Якщо до «сонце» то краще (,) після «Бровастоі» а не «краю»
Lesya Lesya відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за уважне читання. Ну да, там такий складний реверс вийшов-ніби стиснулось тяжістю бровастої хмари.
Мабуть, не дуже вдало. Читачу повинно бути ясно без пояснень
та де там не спішіть робити висновок на підставі зауваження 1 особи
потрібно вірити у себе
якщо це стосується сонця - то тоді вірно: спочатку воно скотилося до краю, потім стиснулося. Не так розділові знаки побачив
Lesya Lesya відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
