Слово гостре більше, ніж
Найгостріший в світі ніж,
Серденька мого не край.
Час цьому покласти край.
З нього сум і біль мети,
Щоб дійшов я до мети –
Лиш щасливим бути вік,
Хай який я мав би вік.
Зникнути усім їм слід,
Щоб також і їхній слід
Зник навік, бо вже пора
Та прийшла, коли пора
Врешті щасно жити, так,
Жити в цьому світі так,
Як душа жадає, мов
Справжнє диво. Ти лиш мов,
Як знайти до нього шлях,
І вкажи мені той шлях,
Як іти ним, низку дій,
Що робити. Чую: «Дій!»,
Каже слово, «Щоб до мрій
Зміг прийти, не тільки мрій,
Працею ти їх живи
І, їх втіливши, живи.
Як? Підкажуть серце й глузд,
Щоби був у тому глузд,
Що робити будеш. Лиш
Сумніви, страхи полиш.
Щоб життя цвіло, мов гай,
Дій, роби, часу не гай».
Євген Ковальчук, 22. 03. 2020
