Про Надпарадигму.
Чому не скажуть — хто Ліна Костенко?
Спершу — це сказати: хто — Ісус Христос? Духом Святим...
Що є температура? Ніхто не знає... Закорінено в теплоті: теж
в Духові Святому...
Нічого не знають про речі спочаткові. Хто Ліна Костенко? Не знають!
Явище спочаткове.
Земний ментал знає загибель, смерть, а дух — відає Христа,
вічне життя з Богом. Це ж як просто!
Cлід послухатись лише кількох людей. Тих, хто
не зраджував Бога і творчість.
*
Живородящий носій генія ламає кригу заскорузлості світу — натхненням
від Бога, щоразу з невідомого. Бог — творить, а диявол — лише
заморожуюча мавпа, він повторює… - І.Ш.
Надпарадигма
Потрібно було поетесі Ользі Седаковій
приїхати з Росії, аби роз’яснити Флоренції
її Данте і Петрарку...
Мер м. Флоренція
Збоку видніше. Потрібно було художнику приїхати до Англії, щоб побачити і намалювати рожевий лондонський туман, — інші, проживаючи тут, видно, дивлячись — не бачили. Живучи вільно, не на конвейєрі заобумовленої науки і наукового заангажованого богослів’я, я бачу синтезом слова поетичного й духу (унікальний синтез одиниць у тисячоліттях) — як працювати ученим в Надпарадигмі. Працювати — над своїм смислом, пошуком (себе) щодо справжнього поклику і вибрання в Богові.
Так, щоб совість знайшла місце щодо можливостей того, що відкриваєш; схоже — як це в віруючих поетів: справжніх митців.
Справжнє богоcлів’я — теж не в методі діалектичного мислення чи діалектичного матеріалізму: не в теперішній зовнішній науці. Нинішня наука — цілком річ описова: це мова про мову (язык о языке о языке… і т.д.), тому наука не є мовою, яка передає данності світового цілого.
Просто подумайте, після-Беконні науковці не так були налаштовані щодо первістя Бога й світу, як віруючі Ньютон, Паскаль і ін., і такі ж вони у подачі своїх відкриттів; подумайте і ви, жалюгідні принаучені богослови…
Як, мабуть, всі зрозуміли, наукова робота надалі переважно постане — у внутрішній роботі ідейній, власне в Богові, та не будь-що відкривати і не будь-як.
Згідно Істині-Христу: мета не виправдовує нерозбірливо-негідних засобів. «Добро, не добре здобуте, не є добром»(ап. Петро).
Неправильне самоусвідомлення наук протягом двох з половиною останніх століть — й що ж в результаті? Ожорсточення, неправдиве безбожнопочувальне світосприйняття наук, т.з. зовнішніх.
А нове, справжнє світосприйняття, справжні цінності, радісність в Духові Божім — притекли суть Надпарадигмою…
Почніть — з себе. Радійте Ісусу Христу, Ізбавителю, любіть людей — і просіть, дуже просіть в Бога просвітлення в смиренні… Бо світ і люди зіпсовані — не в міру.
Як саме?
Суть проста: людський розум вийшов у голову з серця цілісного. Люди ж, дійсно суть безумні, вони є полоненими мислень про земні справи і переважно зайняті все земними справами — захолоджуючими.
Розірваність розуму — аналог потопу водою: як аналог матеріальності вселенських наростаючих фрагментів, що у вибухові розлітаються.
«Раніше не було так», — мовив Христос. Розум був в серці, і думки вкладались в серце Богом, і виходили з серця (знайдіть в Євангелії). Нині так — в зібраних ченців, віруючих направду поетів, глибоких священників, митців.
Справа проста: частими молитвами й пам’ятанням Бога повертатись у внутрішній стан одухотворення, горіння духу, в світло й тепло постійної Божої присутності.
Подібно тому — плавець в холодній воді, аби не переохолодитись, повинен зігрітись сонячним теплом, лишивши воду. Тому і так — ми лишаєм все, приходимо в тепло і світло (благодать) Бога.
Це є питання не тільки преображення науковців, кожної людини, але і всієї свідомості світу: або одухотворюючись — зцілюватись, спасатись, християнськи еволюціонувати, або по-старому вмерти в світовій застарілій і грішній спільноті.
Китайці, ви теж в цьому… Прокиньтесь!
Внутрішня робота — прийняття Надпарадигми, що є основа одне для одного, дякуючи Богу-Христу, Спасителю всіх.
26.04.2010, річниця попередження Чорнобиля
Знаття
Записані правди — потенційно гірші за неписані.
Рука, що записує, — зв’язує натхенну людину і звужує…
Розв’язані руки — значить, і свідомість в розширенні, і в звільненні… В бесіді усній витає вільна правда удачі! Для невдачливих — порядок, запис. Вмертвлюють самі свободу Духу.
Мало є людей в свободі синів Божих!
Досвід і інше — для талантів. Геній крушить весь світ з, страшно вимовить, джерела Бога посеред хаосу… Літає, справжній володар.
Натякну. Бог — Христове вчення (корінь) — поезія (стовбур) — вільні мистецтва (гілля) — математично-фізичні науки (листочки). І листочки, попискуючи, мають себе за основу: хоч і знають про Бога і древо, та не самого Бога і древо.
Тлінні і земні опадають. Носії геніїв науки у відчаї взнали, якою глупістю зайняли себе і світ зблудили…
Геній, як і божественні Іпостасі, діють не як ці, уловками, а висотою духу, царськістю, неспішністю, знаттям Бога, людини і світу…
Ситі науковці роблять по поверхні — жахливо та підсліпувато бачучи, як вони не знайшли шляху і втратили смисл життя. Є засоби, та нема смислу, і не знають, власне, що (!) робити, і ще — навіщо?
Знають мозком лиш творити те, що не потрібне зціленню, і — при тім не можуть себе зупинити…
Їхня діяльність — це окремий шкаф, не зв’язаний з совістю: це холодний успіх через винахідливий розум-раціо… він самовільний!
Тут остерігайтесь холодного пониження…
Роблять те, про що знають: з винахідливого розуму не слід робити, а робити слід від усвідомлень. Усвідомлень Бога і світу і людини, — від находження Бога на людину, не від уяви. Площинну уяву творять більшою за світ Божий, і за Бога. Здогадуються, що це злочин, спинитись не можуть… Собою не володіють!
Що володіє?
В останній час — особливо…
Визнають як каліч: «моральність є основою всіх цінностей», та через час і цілі іноприродні — не роблять з собою оцього, що знають…
Не проводять перемін з духу-розуму — до темної плоті! В прошарку менталу виснуть!..
Вони можуть безкінечно в голові не змінювати якісно мислення, не преображувати всього себе, не відаючи мистецтв Божих і не знаючи Бога.
«Рухаємось в безпрецендентну катастрофу», — про все кажуть вчені.
Так. Вже щезли великі. Яка велика особистість — без Бога, без мети? Але «приварювання» до мети Бога — шлях і спасіння, таж не чіплятись до речей чи людей… Бажаючих самообману більшає! Одумайтесь!! Нема особистості без мети: без мети в Бозі.
Особа твориться тим, що робить вона.
Мало знати в розумі, в ментальному прошарочку. Слід преображуватись, мислення змінювати (покаятись). Самозректись себе треба (егоїзму), служити Богу, потім людям в любові. Знають вони, що всіх виховує особистий приклад, та не роблять тільки цього, приклад не подають.
Що ж ти подасиш? Втрачений смисл життя: і науковцями, і веденим їхніми порадами світом.
«Станьте вище над проблемою, що виникла, вона вирішується на рівні тільки вищому», — кажуть. Та не роблять.
Обманені. Не преображують повністю себе.
Процес науковідкриттів — лише втікання від реальності, відповідальності, від Бога як Центру всіх, чудес, любові, ладу. Це — на периферію, в провінційність і відцентровість.
Результат наяву: самій науці її мета (ціль) не відома! Це визнають вони самі.
«Закони математики залишаються визначеними, коли вони не з реальністю, а коли така з’явиться — перестають бути визначеними…» (Пуанкаре). Ще згадайте відому відмінність — протилежність складу і методу англійського розуму і французького у наукових працях і, маючи справді розум, нічого не захочеться із видумок цієї самодіяльності… неблаго-словенної!
Зв’язавшись зі смертю півмертв’яків-науковців — згіршуємо можливе. Мета їм не ясна! Яка неясність — коли то від Бога, з Богом??
Прив’язаність і тюрма, — прив’язаність до кола близьких людей! обмежених людей!
Навпаки, шлях — приліпленість до Бога (і людей всього людства!! в них Бога — всередині). Так святі чинять. Здолали пристрасті. Егоїзму — нема.
Служіння — смисл і мета — Богу-Слову, сиротам і вдовам, так сказано в обох Завітах: благодать принесена Ісусом Христом-Богом, не Буддою-людиною!
Допомагати іншим стати шляхетнішими — шлях! Смисл життя: це життя священника або поета справжнього.
Тримати потрібно кожному мету, тримати орієнтир на шляху до цілі, бо без цілі куди не метніть — попадаєте…
Тоді взаємне нерозуміння-небуття, нестріча і неможливості…
Не успіх нині смислом є, а любов, поміч, на це відгукуються люди, бо поміч іншим — щоб життя смисл для них мало!
Мої «абсурдні спроби» — досягають неможливого (поміччю Божою…).
«Ідея досить божевільна, щоб бути справжньою».
Геніальне неминуче позамежне, лякає незрілих, плавить Божою потугою!
Бог дає — носію генія Свого! Для чого могутність — анемії писак московських і київських??
Святий Дух, якщо вставити встигне, каже те, новожахливеє —чого ще нема ні в кому…
Чи ви не дурні? в усіх століттях Христос вибирав чоловіків і жінок, щоб служили Йому в терпінні і велетенськім щасті (бо в благодаті!), але більшість — ледарі і «нерозумні галати». Бог, носій генія і геній Христів володарюють над хаосом. Бог з носієм Його генія — плавлять хаос! Порядочки, прописаність — тільки невігластву…
29.10.2010
В людства є
В людства нині є підстави, як твердять віруючі вчені, віруючі поети, митці, ставити провістників-поетів-пророків вище, аніж відкривачів наукових знань.
Раніше людство робило саме це інтуїтивно, знов-таки не без підстав, спонукане до кмітливості самим пізнавальним ділом, рівновагою духовно-матеріальних реалізацій всього людства.
Оскільки Бог дуже конкретний, проглянемо в новім світлі усю конкретику провістників-поетів і вчених.
Всім все ясно, — цікавить в еоні Духа лише сама міра: в якій мірі людина живе з Богом, тобто, в якій мірі звільнилась від пристрастей та егоїзму, та іще наскільки велико-тяжкими засобами оцього досягла...
Справжній досвід, що викликав плідність, зреалізованість генія, створив світи, — вважають люди цінністю, вона викликає великий і живий інтерес, зростає його градус...
Це ж, вважайте, не інтерференція хвиль!
Щодо мене як поета, співтворця Всевишній Волі, моє прагнення і всеохоплююче бажання — це усвідомитиТворця-Бога, оскільки за декілька активних десятиліть Він і мене поцілував, і — полюбив мене! І хто не лишає Бога, того Він не залишає, не відходить.
Подобається Йому моє гаряче активне серце? (Лише писати випадає — не так, як вважається тими, хто в голові, правильно...) А врешті, мабуть, подобається. Можливо, тільки мені випала або дісталась найбезумніша робота — тримати за свою аудиторію... Пресвятого Бога-Тройцю, Святу Матір Божу!!! І тих святих великих Христових, що Він милосердно подав, щоб окрилювавсь і писав гідно їх: бо я теж їх по-надсвітньо люблю!! Ангели — просто терплять; мабуть.
Там усі святі — в славі Божій. Ви вмикайте високе, іскру духовного генія, а не інтелектуальне мислення!
На моєму місці кожна людина вибрала б краще: і вищу аудиторію, й славу Божу, тобто — не людську.
Отже, до мене жодних запитань (бо Бог захотів, Йому подобається!), та і що, й кому заперечувать, якщо Ви вчинили б точно так само!
Дякую Ісусу Христу!
Велич і краса внутрішнього духу особи, як те стверджують площинноперетинаючі вчені природничих наук (величина мети і особливо труди, втрати і шкуроздирання у собі, довготривалі зверхнапружені зосередження, втрати сил на подоланння бар’єрів на шляху), не стільки в перерахованім, скільки в тім, чого зовнішньонауковці не відають.
Навіть не в самоціннім здобуванні навичок, які ведуть до цілі вищої, аніж гадалось...
А в чім? Бог через мене присутністю розгачує... Відповіжте — здогадались?
Продеріться.
Порівняєте — що Він відкриє. І що я скажу. Біси вже тремтять... З невідомого це є, не енциклопедичне завдання з культур світу...
Продовжимо.
Взнали?
Тепла велич і краса внутрішнього духа людини — від життя в Богові, єднання так і тим, що веде до Бога.
Від дослідного знання: є тільки Бог. «Аз єсмь Сущий»: нема людини, таке не сказано щодо абсолюта людини.
А відносно є — і мислення, і людина, яка твориться із природної в духовну внутрішню людину, у чин новий і т.п.
Звідси творче незадоволення собою. Бо правда уподібнитись Богу, який Дух.
Творчим: геніальність, а далі — геній: краса духу!
Не мислительне задоволення в собі, самодостатнє, лиш — переміна мислень світу і себе до цієї мети: безсмертного буття у тільки вічно сущому Богові…
А з’ява мислеформ — то розвіювання цільності розуму, що з Богом.
Диявол — обдурювач, він навіює: «все є», він скеровує піти ментально в ширину, — в «дурну безкінечність».
Єсть тільки Бог, і держіться Його, Тройці.
Живородящий носій генія ламає кригу заскорузлості світу — натхненням від Бога, щоразу з невідомого. Бог — творить, а диявол — лише заморожуюча мавпа, він повторює, та ще бреше, застра́хує. Отже, станьте творцями.
Слава — Богу!
23.11.2010
ID:
977490
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Епічний
ВИД ТВОРУ: Поетичний маніфест
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 19.03.2023 12:44:15
© дата внесення змiн: 19.03.2023 23:15:07
автор: Шевчук Ігор Степанович
Вкажіть причину вашої скарги
|
