Вітер бурхливо куйовдить золу понад згарищем.
Гуркіт кружляє у зболених скронях платівками
В тісних студених обіймах з сестрою-гвинтівкою
Як ти там, мій незнайомий військовий товаришу?
Втрачений спокій розсипався смолистим попелом.
Холод собачий шкребеться, німіє кінцівками.
Поглядом гострим, залізним, із кременю зітканий
Краєш мільйони сердець з затамованим подихом.
Скільки самотніх ночей утекло без коханої?
Втомлені жиляві руки в порізах та тріщинах
Скільки життєвих проєктів та планів не здійснено?
Клята війна запустила загострені пазурі.
Стежку кульгаву, тернисту колючками вишито.
Ми не знайомі, та завжди святою молитвою
Небо благаю, щоб поміж кривавими битвами
Янгольський щит допоміг тобі, рідному, вижити!
