Війна пройшлась по кожному із нас,
Залишивши свій слід-тавро у душах.
І кожен у собі несе фугас,
Що зачерствілу витравить байдужість.
Немає й честі вищої за ту,
Як боронити воленьку для матір,
Политу кров’ю і тому святу,
Що не дозволить землю продрімати.
Що краще може бути за любов
До рідної землі і до родини.
Її нам посилає з неба Бог.
Лиш з нею маєш ти звання людини!
Нема любові, вищої, ніж та,
Котра нам дух до боротьби гартує.
Вона тоді для кожного свята,
Адже дорожче за життя вартує.
Немає й слави, вищої за ту,
Як вірним сином стати для народу,
Отримати не Зірку Золоту,
А шану й вічну пам’ять в нагороду.
18.03.2023.
Ганна Верес Демиденко