Попід паркани, біга лиска,
Голодна, зла, очима блиска,
Та як, залізти під сараї,
Скрізь пси, смердючі – самураї.
Так і чатуй - за хвіст дістане,
Коли ж ота пора настане,
Щоби доволі потішалась,
Щоб мені курочка, дісталась,
Та й не стара, а молоденька,
Щоби пахуча, солоденька.
За мить спинилась, очі круглі,
Ой тут напевно красотулі!
Нюх-нюх, -Так- так - запах пташини,
Якби ж не мала ті причини,
Лізти самій, ризик великий!
Де ж вовчик – братик, мій дволикий?
Себе підкласти не годиться,
Маю життям насолодиться,
Мабуть піду його покличу,
Адже добра, за́вжди всім зичу,
Хоч їдка думка в душі бридко,
Але ж він справний, зловить швидко,
Точняк пошлю, нехай спіймає,
Тож не відкаже, бо кохає.
Але, як пси почують гостя,
Й підстереже його нещастя,
Та хіба ж буду в цім винна я?
Нехай схитрить, то ж не вовченя!
У голові може є клепка,
Мені ж рискнуть ціна висока!
Суть байки:
Усе зробить - краще чужими руками,
Пристосуватись, жить поміж вовками,
За те, що трапиться не відповідати,
Для цього й справді, треба майстерність мати.
В любому хаосі сказати - то ж не я!
Нехай повчаться цінувать своє життя!
25.03 2023р
Ваша лисичка хитра, а вовк - простий, наївний. А цікаве в цій історії, що вони потрібні одне одному. Один одному вчителі життя. Це, якщо вовчику вдасться живим вибратися з халепи.
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як за змістом - так і за багатством і мудрістю викладення думки!Дуже сподобалось! 
