Ми завжди спілкуємося мовою сердець
жадаємо кохання мабуть як світанку
і забуваємо що людина своєї долі є кравець
і зі своїми почуттями граємо в мовчанку...
Ми завжди спілкуємося мовою мети
але задумане боїмося в життя втілити
хоча від долі нам не вдасться утекти
вже треба зараз про майбутнє мислити...
Ми завжди спілкуємося мовою думок
і навіть на відстані один одного почуємо
і наші примхи знаємо давно всі на зубок
але за спільне щастя...разом повоюємо...
