Дозволь тобі зробити комплімент,
Чудовної природи килимкарка,
Як тільки вдалий влучу я момент,
Милую очі чарами казкарки.
Скажи-но, Весно, хто тебе навчив
Такі дивниці вправно чаклувати?
Мабуть, ніхто у світі стільки див
Не може сотворить, це ж Земля-мати
Із пуп'янку навчила чарувать:
Вкривати зелом, квітом вистилати,
Усе буденне в свято гаптувать,
Сухеє життєдайним напувати?
Ось соковиті стебельця-в' юнці
Зіткала з них нечесаний шовк-килим.
Та це ж соромязливі мокреці,
Очиці в них біленькі гострокрилі.
Насіяла ти квіточок-зірок,
У місяця забрала всіх сестричок.
Тож він тепер, щоб не було дірок,
Ліхтарики повісив у рядочок. ..
Смарагдів блискітливих набралA.
На човник намотала оксамиту
І уперед - туди-сюди снувать,
Взяла росою квіточок умитих.
Попринишкали на мушлях-листках,
Дзвіночки польові, собача м' ята,
БудрA, ще назву має у книжках.
Дрімають, ротики пороззявляли.
І сняться фіолетові їм сни
Тому, що фіалкові у них личка,
І обнімають запахом вони,
ПурпУрову кропивочку-сестричку.
Чомусь глухою кличуть кропиву,
Яка глуха, просто не вміє жалить.
Один в один із бУдрою була б,
Та личенько пурпуровеньке має.
Полонила мою душу казка.
Скрізь зоріють різнобарв'ям килими.
Ось така ти, Веснонька, знахарка.
Де торкнулась, розпашіло осяйним!
01.05.2023
Chara Vinna