З степового я краю,
Його вітром обвіяна,
Тихі ранки стрічаю,
Небесами обвінчана.
Заворожена вербами
І калиною ніжною,
Заколисана кленами,
А росою освітлена.
З степового я краю,
І з села героїчного.
І нема кінця краю
У буття споконвічного.
З трудового народу
Я батьками народжена,
Знаком їхнього роду
Назавжди нагороджена.
Тут урізані в землю
Моїх предків останки.
Я їх музу приємлю,
Передам і нащадкам.
До роботи бажання
Всі поради сприймаю,
Віру їх й сподівання
До кінця оправдаю.
З степового я краю,
Його вітром обвіяна,
Йду лугами й полями,
Колосками уквітчана.
І водою джерельною
До снаги я напоєна,
І любов'ю безмежною
Я по вінця наповнена...
З степового я краю...
