*****
Не важливо, що ти маєш,
А що відчуваєш, знаєш,
Те, як почуття й знання,
У своїм житті щодня
Застосовуєш на цьому
Світі білому, в якому
Народився ти й живеш,
В світі, у якім несеш
Той вантаж життя з собою
Поміж людською юрбою,
Що підсильний лиш тобі
Пронести, не тій юрбі
Чи, бува, комусь із неї.
Ні, подібні привілеї
Не властиві в цім житті,
Ані будуть в майбутті
В світі цьому непростому
Жодному із нас, нікому.
Особливий кожен з нас,
Неповторний, в той же час
Долю власную будує
І на розсуд свій керує
Нею, щоб вона цвіла,
Наче квітка, щоб була
У майбутнім лиш такою,
Як ми прагнемо з тобою
Бачити її у нас
Нині, потім – повсякчас,
Щоб усі здійснились мрії,
Сподівання та надії.
Євген Ковальчук, 29. 06. 2020
