З тобою ранки, зустрічали так давно,
Здіймання сонця, надихало до життя,
Такого дива, не побачиш у кіно,
Вдвох посміхались, зловили пташку щастя.
О, небокрай! Ніяк очей не відвести,
Рожевий колір з жовтим переливався,,
Сонце бажало хмарам коси розплести,
Золотий промінь настирно пробивався.
Веселий щебіт, нас зазивав до лісу,
Холодні трави, підошви лоскотали,
За руки взявшись, наспівували пісню,
А зовсім близько цвіркуни стрекотали.
Квітучий терен…. духмяність до сп’яніння,
Чаклунства міць, ті пристрасні поцілунки,
Несли тепло, ніби сонячне пломіння,
Щоранку наші, міцнішали стосунки.
Хочу зустріти, шепотіти – обійми,
Казковим ранком, пригорнутись, як дитя,
Вже більше року, жду закінчення війни,
Щоб мир настав, пізнали світле майбуття.
Без тебе ранок і не ранок, політ мрій,
Гудуть сирени, моя душа з тобою,
У перемогу вірю, знаю будеш мій,
Хай плине час, бистроплинною рікою.
19.05.2023р
Так чарівно, ранково, чуттєво...
Так сумно, так боляче, так самотньо.
Єдине , що завжди поряд з нами - це надія: на мир, на майбутнє, на несамотність, на здійснення сподівань,на досягнення мрії та цілей, на...
Дякую Вам, пані Ніно, за чудовий твір.
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чудово, люблячо, душевно. Вправно переплели чарівні миті ранку з реальністю.
Хочу зустріти, шепотнути - обійми!
Казковим ранком, пригорнутись, як дитя,
Вже більше року жду закінчення війни,
Щоб мир настав, пізнали світле майбуття!
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Віримо, Ніночко, що повернуться ті чудові мирні ранки до нас! Прекрасний вірш!
