UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Шевчук Ігор Степанович: В Чистої — дихання чисте, в мене ж розлоге для вжитку співдихання - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Шевчук Ігор Степанович, 02.07.2023 - 19:57
Промовистим є його захоплення брехливою «Історією держави Російської» М.Карамзіна (Кара-мурзи): «В єго «Історіі» ізящность, простота доказивают нам бєз всякого пристрастія нєобходімость самовластья і прєлєсті кнута». А чого варте трепетно-благоговійне ставлення Пушкіна до напівбожевільного деспота-садиста Петра І («взор єго прєкрасєн»); звеличення «подвигів» генерала-убивці Єрмолова («смірісь, Кавказ, ідьот Єрмолов») та іншого кривавого завойовника фельдмаршала Паскевича; оспівування жорстокого погрому польського повстання (поляків називав «ісконнимі врагамі» і щиро сподівався, що придушення варшавського повстання стане «войной до істрєблєнія»); маніакальне бажання, щоб усі слов’янські «ручьі» злилися в одне «русскоє морє»… Нас, українців, він називав «хохламі», плем’ям «поющім і пляшущім»; оббрехав гетьмана Мазепу, обізвавши його «злодєєм» (пушкінську характеристику Мазепи Є.Маланюк означив, як «блюзнірчо-страшні і сатанинсько-брехливі рядки»). Саме за цю антиукраїнську позицію не любив його Т.Шевченко, як відомо зі спогадів М.Мікешина; саме за імперське мислення критикував Пушкіна І.Франко///Григорій Донець. Московська література як дзеркало «русского міра» Шевчук Ігор Степанович, 02.07.2023 - 19:56
Між іншим, Пушкін зневажливо ставився не лише до інших народів («дікіє чєркєси»), а й до свого, московського («чєрнь тупая»), і характеризував його як народ, байдужий до найменшої справедливості і правди; не шанував навіть свою «Родіну»: «я, конєчно, прєзіраю отєчєство мойо с голови до ног»; про московську мову в розпачі писав: «О, как бєдєн, как груб наш русскій язик!»; залишив по собі незавершений нарис про нікчемність московської літератури…Непривабливою виглядає морально-етична сторона не тільки проімперських віршів Пушкіна, але й ряду інших творів. Взяти хоча б геть абсурдні рядки поета: Тьми нізкіх істін мнє дорожє Нас возвишающій обман. Їх справедливо М.Костомаров назвав «пошлимі стішонкамі» після того, як цей пушкінський «афоризм», не маючи переконливих аргументів, навів М.Погодін, дискутуючи з нашим істориком. Така оцінка поетового «шедевра» вкрай обурила Погодіна, на що Костомаров резонно відповів: «Вам не подобається, що я назвав поганими віршиками вірші, написані Пушкіним? Що ж вдієш, коли вони такі! Вони погані за версифікацією, ще гірші за думкою. Що це таке? низькі істини? Хіба істина може бути низькою? Епітет «низький» придатний тільки для брехні. Всяка істина благородна, висока… І хіба може підносити нас обман?»./// Григорій Донець. Московська література як дзеркало «русского міра» Chara Vinna, 01.07.2023 - 22:10
Ні, не нізвідки! Так, голі-голісінькі. Шкода, що на благодаті мрій позбуваєшся 
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||
