Прочитаний :  2010
|
Творчість |
Біографія |
Критика
"В хмаринці пахощів, раптово пролетілій..."
В хмаринці пахощів, раптово пролетілій,
В м'якому шелесті розкиданих тканин,
В куточку кожному, в дрібниці кожній милій,
В хисткому маренні моїх нічних годин
Воно овіює, і дихає, й шепоче, -
Зітхне, відійде й знов прилине звіддалі
Тепло твого єства, твоє тепло жіноче.
Могутнє і просте, як теплота землі.
Його безмежних хвиль припливи і одпливи,
Невпинну змінність їх, їх розмаїру гру
Я до кінця вловлю, відчую жар і вберу
У кожен подих свій, жадібний і квапливий,
І всім єством своїм, усім тремтінням тіла
Повторюю його пульсацію живу,
Як всеосяжний ритм, як тайну вікову
Яка мене й тебе навіки сполучила.
|
|
