Прочитаний :  445
|
Творчість |
Біографія |
Критика
ЦИРК
ПРОЛОГ
Ми з сином нині свято маєм:
Сідаємо мерщій в автобус,
А далі пішки чи трамваєм –
В той дім, де баня – наче глобус.
Там буде вдосталь страху, сміху,
І серце в захваті замре,
Там кожен щось – не тільки втіху –
Собі для прикладу бере.
За вечір будуть на манежі,
Коли видовище як слід,
Відвага, «вбивства», і «пожежі»,
І сила творення, й політ…
Тим часом вже й музики грають.
Спокійно, сину. Починають…
БАЛАНСУВАННЯ НА ДРОТІ
Ах, як гарно дяді й тьоті
Викаблучують на дроті.
Ходять, як по тротуару,
Поодинці і на пару.
Ті усілись на стільцях,
Ті прудять на ковзанцях.
Через голови стрибають,
Раз і другий (можна й три!),
То на дроті полягають,
То – ногами догори…
Можна й ризикнути ловко,
Як у кожного… страховка.
Бо коли без тросика,
То розіб’єш носика.
ПРИБОРКАННЯ ХИЖИХ ЗВІРІВ
Тендітна жінка з батогом…
Смугасті велетні й кудлаті
Порозлягалися кругом,
Немов мисливці при багатті.
І кожен з них таїть секрет,
І кожен бачить тую жінку
Отак, приміром, як поет
Невдало списану сторінку,
Що вже бажання приберіг
Вогнем очей її спалити,
Та враз один рядок-батіг
Його зуміє зупинити.
Приборкувачка молода
Усіх поставою чарує,
То многозначно погляда,
То штучну усмішку дарує.
А хижаки, а хижаки
Уже під нею, як підстилки…
І все – у міцності руки
І в неможливості помилки.
На повелительку струнку
Ті звірі мають гострі ікла,
А поки щуляться в кутку,
Бо просто до покори звикли.
ІЛЮЗІОНІСТ
Він поєднався з темнотою,
До того ж має спритність рук,
Із ліліпутською юрбою
Він – доктор магівських наук.
Де тирса – раптом хвиля грає,
Із тундри миттю зробить Крим.
Він в чорну воду поринає
І залишається сухим.
Пройдуть по спині холодини,
І в п’ятки скотиться душа:
Навпіл розрізує людину,
Любовно згодом воскреша.
То зробить з голуба гадюку,
То левом здибиться сова,
То раптом білі-білі руки
Вогонь стокерний сповива.
А особливо трюк коронний
Наш викликає інтерес:
Заходить в будку телефонну,
Виходить десь аж з-під небес.
Із чародійного туману,
В ілюзій вчадівши диму,
Хоч знаємо, що то омана,
Та щиро плещемо йому.
ЖОНГЛЕРИ
На манежі хлопці бравні,
На манежі коловерть.
Мастаки в жонглерській справі
Цирк заповнили ущерть.
Кільця, кулі, черевики –
Все злітає догори.
Наче й мудрість невелика,
А ти спробуй розбери…
І не встигнеш звести ока,
Вже й стільці пішли у хід,
І жонглери з перескоком
Повилазили на дріт.
Барабанщик дріб розсипав,
Темп шалений наступа.
То м’ячі, то смолоскипи
Один в одного хапа.
В мене, сину, - це між нами, -
Розболілась голова…
Так і люди ще словами
Вижонгльовують, бува.
ПОЛІТ
В польоті ти нікого не обдуриш,
В польоті всі ілюзії облиш.
Стомився – відпочинеш-«перекуриш»,
Та й знову під банею летиш.
Нехай злітає тільки до гальорки,
Та недалеко й небо голубе.
І якщо треба вже кого приборкать,
То ти лише приборкуєш себе.
І глядачі затамували подих,
А дехто, видно, слабодухий, зблід.
І знаєш ти: ніякий це не подвиг,
А просто звичайнісінький політ.
Він, вихід твій, - крилатості ознака
В тій висоті, де не існує меж.
А раптом упадеш – буває всяко, -
То вже таки по-справжньому впадеш.
І ти землі торкнешся діловито.
Не треба ні фанфар, ані литавр!
Чоло твоє робочим потом вкрито.
Але ж літав я, людоньки, літав!
ЕПІЛОГ
Ще спить мій син, допоки схід,
А я в думках над ним недремно…
Коли приснивсь йому політ,
То в цирк ходили недаремно.
|
|
