А скрипачку підносили
білі вітрила
і несли в забуття,
колисали так ніжно.
Може, зараз вона нездоганно
полине
на вершину,
якої сягав Паганіні?
Може, близько те бажане,
близько те справжнє...
До вершини -
одна лише сходинка-гірка!
Та здригнувся смичок
на невидимій грані.
Стихли струни...
Скрипачка
заплакала гірко.
144
