Прочитаний :  234
|
Творчість |
Біографія |
Критика
ГЛИБИНА
І
Пашіє жовте поле, мов черінь,
пливе в зеніті сонце неквапливе.
Ми в яр звернули, на гарячу рінь,
ми сохнемо: води хоч б краплину!
Загялась у спраглому селі
розпарена рипуча наша бочка.
Снуємо яром, змучені і злі,
і чуємо: струмочок шелепоче.
Вода, вода! Виляскує луна
і пригорщі видзвонюють, мов чаші...
Кріпила нас волога рятівна,
та скоро джерело оте зачахло.
Ми рінь горнули з горла джерела,
а дід Леонтій слухав землю ницьма
і врешті мовив:
- Ось такі діла...
Водиця є. Копаймо тут криницю...
ІІ
Мене в дитинстві,
як ведеться з давнини,
застерігали:
бійся глибини!
Я слухався
і плавав на мілкому.
В іржаво-каламутній рідині
не бачив дна,
хоч і стояв на дні,
коли змагала втома.
Мені казали:
бійся глибини.
Мене застерігали:
зупинись!
Та я поплив.
Поплив у синій легіт.
І ось вона -
прозора глибина!..
Я здивувався:
видно аж до дна.
Відчув -
на глибині
пливеться легше...
|
|
