Прочитаний :  155
|
Творчість |
Біографія |
Критика
ЗДИРАЮТЬ ЛАК
На звалищі старому паровозному
здирають лак іржаво-порохнявий.
Погрюкують утробами порожніми
і згадують минуле паротяги.
Колись вони, гримучі, полаковані,
неслись удаль гаряче, дуже тіло,
мов коники, чавунними підковами
чавунним шляхом лунко цокотіли.
Їм сняться шпали вірні, безкорисливі
і пружних рейок нерозлучна пара.
Їм хочеться бадьоро, клично свиснути,
та вже нема в чавуннім горлі пари.
Здирають лак на тілі паровозному -
і падає лускою він у яму.
Іржаві плями, виразки корозії
з-під лаку проступають лишаями.
Над звалищем забутим, запорошеним
видзвонюють озоном юні грози.
За чорним, старими огорожами
пронизливо гудуть електровози.
|
|
