Над скелями задумався похмуро
святий Новоафонський монастир.
Віконцями з напруженим прижмуром
на море позира, мов на пустир.
Пристанище нелюдського терпіння
вертає лдушам грішників борги.
З високого блакитного склепіння
стандартно усміхаються боги.
Сюди, повз кипарисові паради,
з погордою стандартного стовпа
стандартний всеросійський імператор
важким, державним поступом ступав.
Зустрілися царі на перехресті,
на грішно розмальваній стіні.
Такі стандартні всі царі небесні,
такі стандартні всі боги земні.
За догмою святого трафарету
скупим байдужим розчерком руки
освячували золотом портрети
іконописних справ ремісники.
Безбожники уміли жартувати,
хоча убогим не бажали зла.
У контурах священного стандарту
іронія зачаєна жила.
У небо душі линули врочисто.
Тут як прожив - отак і помирай!
Коли стандартно божий суд вершиться -
не розбереш, чи пекло це чи рай.
Не знаєш, чи радіти, чи страждати
під стогін закривавлених колін.
І грішники тяглися нестандартно
своїм безгрішним душам навздогін.
172
