Наді мною вітер горне
хвилі нетрів лісових.
Я в розмаї зелен-моря
йду, неначе лісовик.
Між тернищами густими
пасма кіс перебира
Мавка - лісу господиня
і русалчина сестра.
Плине в темені зеленій
наді мною риба-птах.
Доторкається до мене
віковий міфічний страх.
Важко хлюпають імлою
зелен-хвилі листяні.
Шумотіє наді мною
давнє море. Я на дні...
Я горну руками тишу,
спотикаюся об пень.
Я зринаю: швидше, швидше
на поверхню, в ясен день!
Та стиска мене знемога,
острах силу одібрав.
Почіплялися за ноги
дикі водорості трав.
Обіймає глибиною
давнє море. Я на дні...
І регочуть наді мною
зелен-хвилі листяні.
280
