Прочитаний :  200
|
Творчість |
Біографія |
Критика
ВЕРШНИК
Я змалку вчився бути на коні,
коли із батьком їздили на луки.
Та довго не давалася мені
сувора і знадлива ця наука.
Летів я у затятості німій.
зухвало смикав гриву кучеряву.
Косив червоні очі коник-змій -
і падав я у витоптані трави.
Я весь проймався болем та вогнем,
в очах темніло небо полудневе.
Мені бувало страшно під конем,
а ще страшніш бувало на коневі.
Та я хапав за гриву скакуна
і мчав супроти вітру через луки.
Не раз мені ще снилася вона -
сувора і знадлива ця наука.
Не раз бував я, друзі, під конем,
та вчився не боятися нічого.
Біжать літа. Ми досі не клянем,
нас кличе буйна радість перемоги.
Летімо, друзі, вдалеч навмання,
в полях іржуть вогненні коні-змії.
Ану, подайте білого коня!
Я вмить його укоськати зумію.
|
|
