Чорний кашкет із кокардою
(мамин дарунок йому).
Крейсером тато командує,
не приїжджає тому.
Тато в далекому плаванні
в білій каюті живе...
Жаль, не придумано гавані
їхнє село степове.
Крейсер високий, броньований
краяв би гавань сільську.
Тато стояв би схвильований
на бойовому містку.
От би самому на палубу
вийти в морському диму!
Хлопці ночами не спали би,
заздрячи гірко йому.
Хай вже скоріше вертається
тато хоча б на таксі...
В мареві крейсер хитається.
Бродить хлопчак по росі.
Хлопці його вже докльовують,
заздрість їх, видно, гризе:
- Де ж твій татусь татуйований?
Мамин синок ти, і все.
- Мамин, а чий же ти...
Правильно... -
стверджує мама й сама.
З того далекого плавання
тата нема і нема.
141
