Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::

logo

UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

 x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Немає нікого ;(...
Пошук

Перевірка розміру




Перебийніс Петро

Прочитаний : 183


Творчість | Біографія | Критика

ПРИТЧА ПРО ДЕРЕВО СМУТКУ

Розкошує  син  царя  Еллади
у  віночку  благородних  рис.
Чистим  злотом  ковані  палати
споглядає  нудно  Кипарис.

Але  є  у  зніженого  бога
лиш  єдиний  незрадливий  друг  -
сумовитий  олень  злоторогий,
що  покірно  горнеться  до  рук.

Світанкові  роси  поливають
заповітну  стежечку  руду,
а  душа  зове  на  полювання
у  старому  райському  саду.

Бо  така  у  красеня  розрада  -
протинати  стрілами  серця.
Невблаганний  син  царя  Еллади
в  бойовому  образі  стрільця.

Непохибний  зір  у  Кипариса:
промайнула  гілка  рогова  -
і  жбурнула  блискавку  іскристу,
забриніла  тонко  тятива.

І  кольнуло  враз  відлуння  гостре...
Кипарисе,  що  ти  наробив?
Наче  брата,  твій  лукавий  постріл
молодого  оленя  убив.

Ось  лежить  він  тихо  за  півкроку
і  не  жмурить  очі  неживі...
Царська  дружба  підла  і  жорстока,
як  стріла  на  вбивчій  тятиві.

Кипарисе,  ти  вже  не  людина  -
закленись,  убивцю,  загорнись!
...І  постало  з  полум'я  і  диму
сумовите  древо  кипарис.

Зеленіє  дерево  прекрасне
у  розмаї  світла  і  тепла,
та  навіки  кров'ю  запеклася
на  стрункому  стовбурі  смола.

Нові твори