Прочитаний :  231
|
Творчість |
Біографія |
Критика
ГАРМОНІЯ
Заздрив я сусіду-гармоністові
за гармошку срібної краси.
От, бувало, слухаю на відстані,
як ридають солодко баси.
А гармошка сяє перламутрами,
гне тужливо-райдужну брову.
Гармоніст ладами велемудрими
витинає пісню фронтову.
На адресу Армії Червоної
довго йшли трикутники прості.
"Тату, привези мені гармонію", -
я писав у кожному листі.
Та весна сумною листоношею
завертала з фронту до села.
І пушком ромашки запорошена,
золотаво стежечка цвіла.
І не знав я у журбі та радості,
що вбивають рідних на війні.
Вірив я, що тато постарається,
привезе гармонію мені.
Били дні розпукою громовою,
але вогник віри не згасав.
"Тату, привези мені гармонію", -
я живому татові писав.
|
|
