Прочитаний :  178
|
Творчість |
Біографія |
Критика
НАОДИНЦІ З КНИГАМИ
Зоря людської мудрості нас кличе.
Шикуються книжки, немов бійці.
І золотом на спраглому обличчі
відблискують бугристі корінці.
О, вічні книги, сестри білочолі!
Життя без вас - розруха світова.
Ви - колос наш у росяному полі,
ви - пам'яті нескошена трава.
Над вами ряси корчились у гніві,
карали вас царі і королі.
А ви насінням азбуки дзвеніли,
словами проростали у землі.
Коли ревіли в небі навіжені,
хрестами заброньовано круки,
в жорстокому бою, немов знамена,
освячувались кров'ю сторінки.
О, вічні книги, вісники любові,
даруєте ви істину гірку.
І паростками літери бузкові
сплітаються у братньому вінку.
Зоря людської мудрості нас кличе,
гортає дні історія нова.
Струмує сяйво книги таємниче
і золотом відблискують слова.
|
|
