Прочитаний :  159
|
Творчість |
Біографія |
Критика
НЕРІВНИЙ ДВОБІЙ
Синок не знає страху,
мене одважно б'є...
Ми граємо у шахи
чи то в життя своє.
Ми погляди схрестили
в рішучості твердій.
Нерівні наші сили,
нещадний наш двобій.
Мій сину, бути грому!
А ти іще дитя,
тобі ще не відомо
нічого про життя.
Та сину не до мене -
він ходить навпрошки.
І падають даремно
слухняні пішаки.
І коні скачуть риссю,
у нетрі йдуть слони...
Мій сину, бережися,
фортеці борони!
Дарма!.. Туру надійну
у пальцях син стиска
і жертвує наївно
ферзя за пішака.
Азартом очі світять,
і входить син у роль.
Ступив у хитрі сіті
уже його король.
Мережкою рябою
пливуть поля навкіс.
І я у розпал бою
іду на компроміс.
Собі я ставлю пастку
з розпукою в очах...
Мій син іде в атаку.
Гряде останній шах!
Радіймо, сину, разом,
я сам іще дитя
і що таке поразка -
не знаю до пуття.
|
|
