Я - бог життя.
Я - суд і вирок долі.
Я милую, караю. Я - живу!..
Ступаю по світах і мимоволі
розтоптую нікчемну мурашву.
Калюжку моря, грудку континенту
важка нога моя переступа.
Мій крок - це вибір:
жити чи померти...
Мій крок - це воля випадку сліпа.
Космічним громом царство мурашине
стрясає голос мій у метушні.
Я - велет,
мурашина - порошина.
Я - думаю. Вона, здається, - ні.
На обрії мурашника вагомо
гора ступні моєї нависа.
Беззахисній мурашці невідомо
нічого про спасенні чудеса.
Мої турботи, помисли високі
нездатні осягнути муравлі.
Відмірю тверді, убивчі кроки
розчулена задума по землі.
Я - центр усього всесвіту.
Крізь зорі
росте моя стежина із трави.
У синьому, безмежному просторі
не бачу я дрібної мурашви.
197
