Прочитаний :  315
|
Творчість |
Біографія |
Критика
СІК ЗЕМЛІ
Пам'ятай, мій сину, жнивне поле.
Не забудь, як ноги нам колола
гостра, насторожена стерня,
як нас юний серпень-серпеня,
цей меткий хлопчина вогнелиций,
запросив напитися водиці
і згадати прадіда-женця.
Ти припав, мій сину, до лиця
мудрої кринички польової,
що в яру ховалась між травою.
Ти ковтнув цілющої води,
що з глибин пробилася сюди,
що навік освячена землею
правітчизни щедрої твоєї.
Смаглочолий хлопчик-серпеня
нагинає пружний колос дня...
Пий, козаче, сік землі поволі
на колінах перед полем долі!
Пий, мій сину, зілля-мураву,
пий сльозину прадіда живу...
Хай любов'ю нашою святиться
чарівна криничка-крижаниця!
А проб'є моя остання путь, -
ти лице кринички не забудь.
Не забудь, мій сину, жнивне поле,
хай стерня мене в землі не коле.
|
|
