Прочитаний :  169
|
Творчість |
Біографія |
Критика
ПРИГОДА НА СЛУЖБІ СОЛДАТА ДРАЧА
Стоїть на чатах юний Драч і плаче
від радості за друга-пісняра.
Дивак-солдат. Невже отак, юначе,
прирівнюють багнета до пера?
Нехай від щастя хочеться кричати,
нехай сльозину рониш непросту.
Та як невчасно все це. Ти ж на чатах!
Не в тещі на пампушках - на посту!
У тебе під рипучою кирзою
межа добра травою поросла.
Не плач. Бо ще прогледиш за сльозою
підступну тінь зачаєного зла.
Не плач, солдате! Віра бронебійна
врятує рідну землю від корид.
Зітри сльозу на криці карабіна.
Кріпися... Мокрий порох не горить.
Ти чуєш? Серце строге від напруги,
неначе грім у хмарі грозовій.
Отак радіти радощами друга
тобі шкідливо, брате, зрозумій!
Стоїть солдат і плаче, як дитина...
І соняхом вогніє голова
Поезія - любов його єдина -
сльозою грізну крицю пробива.
Поезія ридає, і радіє,
і серце розриває молоде.
Поете, поки маєш ти надію,
любов серед братів не пропаде.
Важка сльозина битиме до скону,
вогнем пектиме в душах мерзлоту.
Поезія - любов твоя нескора -
стоїть неначе сонях, на посту.
|
|
