Прочитаний :  511
|
Творчість |
Біографія |
Критика
ВІДЛІТАЄ ДОЧКА
Відлітає дочка чорноброва
у засніжений вирій любові.
Поспішає за покликом долі
в тепле літо сім'ї молодої.
Відлітає дочка на світанні
із дитячим своїм щебетанням,
з весняними казками своїми,
з тінню дива в зіницях наївних.
Вирушає у небо велике
наша рідна, смаглява кровинка.
Не догнати її, не спинити -
рветься жилка родинної ниті...
Віддає на любов і на згоду
доня в жертву ім'я родоводу.
Кличе доню кохання всесильне -
чуєм голос нерідного сина.
Незнайомий цей голос, незнаний,
а щаслива дочка вже не з нами,
а дочка - ангелятко смагляве -
білі крила фати розправляє.
Що їй довга дорога пророчить,
що готує їй доля жіноча,
що чекає її за літами?
Відлітає дочка,
відлітає...
|
|
