Прочитаний :  147
|
Творчість |
Біографія |
Критика
НАГЛИЙ СНІГ
Зненацька, враз на щемну зелень,
на пізні трави сніг упав,
Закрупотіли білі зерна,
закружеляла невесело
крупа солона, як ропа.
Вдягнувся клен у сизе мрево,
мороз вітрами закресав.
Застугоніла даль жовтнева.
Над листям свиснули сталево
і впали білі небеса.
А так ще сонечко світило,
а так ще дихала трава...
Вітри ударили із тилу,
холодну хмару змолотили -
і забіліла голова.
І ось іду простоволосий,
під снігом ряст крихкий рипить.
Що ж це на світі? Осінь, осінь!..
Зненацька душу заморозив
цей посвист білої крупи.
Іду, у жменю набираю
холодних зерен і несу,
несу на просинь виднокраю.
Нехай під снігом не вмирає
осіння віра у росу.
Нехай під снігом не вмирає
осіння віра у росу.
Нехай не стогне сумовито
пропаща сила вітрова.
Ще будем жити, будем жити,
ще довго сонечку світити,
ще вільно дихає трава!
|
|
