Прочитаний :  140
|
Творчість |
Біографія |
Критика
СЕРЕД НИВ І ДИВ
Ми йшли з тобою серед нив і див,
коло млина забутого, старого.
Сухий серпневий вітер золотив
соломою Івашківську дорогу.
Содомою іскрилися горби,
соломою громадилися хмари.
І степ шумів: люби цей світ, люби
цей вік, цю вишину, ці очі карі.
Ми йшли, й самі не відали куди,
а рідний степ котився жовтим валом.
Від нашої весільної ходи
з курганів тихо прадіди вставали.
І жайвори у жовтій вишині
жахтіли, наче душі невідцвітні.
Ми йшли удвох, небесні і земні,
в якомусь невідомому столітті.
Серпневий вітер бив крилом тугим
і пахнув жаром свіжої соломи.
Над предками світилися стоги,
неначе куті золотом шоломи.
|
|
