Прочитаний :  181
|
Творчість |
Біографія |
Критика
ПОЛЕЧУ Я, МАМО
Ти знову, мамо, у печалі,
хоч серце все мені прощає,
усе прощає, та болить.
Злечу зі світу за хвилину
і знову з досвітком полину,
а ти сама, сама, сама...
В селі гніздяться людські діти,
і як за них не порадіти,
а твій літає журавлем.
Його циганка зворожила,
у нього крила... Світе милий!
У нього крила журавля!
Йому землі таки замало,
воно ще змалечку літало -
таке смагляве пташеня.
Росли крилята у дитяти,
йому судилося літати,
йому судилося літати.
Ох, доле, долечко сліпа!
Якби ж то знала, ще ізмалу
була б ті крила порубала.
Ходив би нині по землі.
Бо небо... небо ненадійне,
а на землі тверде каміння.
Ой сину, горенько моє!
...Ти знову, мамо, у печалі,
болить крило моє прощально.
Прости журавлика.
Лечу!
|
|
