Прочитаний :  153
|
Творчість |
Біографія |
Критика
ЗЕЛЕНІ МІРАЖІ
Ні, непросто жити в цьому світі.
Тужить вік за чимось дорогим.
Он ставок поміж димами світить,
сріблом тиші повнить береги.
Он чутливо спить очеретина
і шепоче світу: не буди!..
Мерехтить рибина сиротлива
під слюдою тихої води.
Ні, непросто жити, ой непросто!
На планеті спокій нестійкий.
Літаки гримлять у високості -
та куди ж, куди ж ви, літаки?
Вік сумний за вами не встигає,
і за перевалом світовим
розтають на грані виднокраю
міражі забутої трави.
Я відстав, можливо, на століття,
видно, вдачу маю вже таку:
крізь антен залізні верховіття
бачу плесо тиші у ставку.
|
|
