Прочитаний :  231
|
Творчість |
Біографія |
Критика
ЗЛИВА У СТЕПУ
Був степ як степ.
Я брів за чередою,
притрушений пилюкою рудою,
на обрій позирав я недарма.
Південний край сухого небозводу
темнів тонкою смугою зісподу
і коротко світився раз у раз.
Та ось на мене, чижика малого,
війнуло небо хвилею вологи,
протяжно загриміла далина.
Крутнувся вихор чорним веретеном,
і темінь фіолетово-зелена
півнеба, півземлі заволокла.
Все нижче гнулась хмара обважніла -
і враз на мене злива обвалила
рухливу масу теплої води.
Під сизою горою грозовою
стогнав я, захлинаючись водою.
Мене шмагала мокрими крильми
стихія невгамовна, невблаганна.
Немов на дно грімкого океану -
на лоно степове
я падав ниць,
проколотий рогами блискавиць...
А кажуть, що людина - цар природи,
що легко цю природу побороти.
|
|
