Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::

logo

UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

 x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 3
Пошук

Перевірка розміру




Вінграновський Микола

Прочитаний : 3098


Творчість | Біографія | Критика

СЛОВО

СЛОВО
Вночі,  серед  ночі  хтось  тихо
До  мого  Слова  підійшов
І  став  дивитися  і  дихать,
І  я  відчув:  так  диха  лихо,
Так  ходить  лихо  -  Час  прийшов.

Прийшов  і  став.  І  вже  нікуди  
Не  заховатись,  не  втекти,  
Не  загубитись  поміж  люди,  
Не  замінити  серце  в  грудях,  
Нікого  в  світі  -  Час  і  ти.

Прийшов  і  став.  І  я  побачив:
У  погляді  його  сухім  
Ніхто  не  любить  і  не  плаче,  
І  не  біжить  ніхто,  й  не  скаче,  -  
У  ньому  -  однаково  всім.

Усім  однаково:  і  сущим,  
І  тим  що  будуть,  що  були,  
Однаково  морям  і  пущам,  
Словам  безсмертним  і  вмирущим  -  
Нікому  слави  чи  хули!..

Та  я  сказав  що  хочеш,  
Часе,  усе  віддам  тобі  по  край  -  
І  юність,  й  молодості  чашу,  
Життя  сьогоднішнє  й  вчорашнє,  
Лиш  Слова  мого  не  чіпай!

Не  зачіпай  його,малого,  
Не  бий  його  і  не  пали,  
Бо  перед  ним  іще  дорога,  
Бо  перед  ним  багато  й  много,  
І  ми  із  ним  ще  не  жили!
 
Ще  все  нам  з  ним  -  передсвітання:
І  перші  сльози  перших  снів,  
І  перший  сніг  з  усіх  снігів,  
І  перший  берег  з  берегів,  
Й  любов  ота,  що  є  остання!

І  очі  молодої  зливи,  
І  тьохкіт  серця  уночі,  
І  білий  цвіт,  і  камінь  сивий,  
Солодкий  сон  оси  і  сливи,  
Й  сови  у  присмерку  сплачі.

Ще  все  нам  з  ним  -  сама  тривога,  
Ще  все  нам  з  ним  не  відбуло,  
Ще  все  нам  радісно  і  довго.  
Ще  все  нам  з  ним,-  як  перед  Богом  
Кажу  тобі,-  не  перейшло!..

Все  те,  що  хоче,-  обіймає  
У  неодмінності  своїй,  
І  Слово  серцем  напуває,  
І  Слово  більше  не  вертає...  
Моє  ж
живе  ще  -  пожалій!..

Я  знаю,  ти  в  своєму  плині  
Нікому  спуску  не  даєш,  
Ані  державі,  ні  дитині,  
Ні  сивині,  ані  дружині!  
Безсмертне  сієш,  смертно  жнеш!

І  з  невблаганними  очима
Ти  йдеш  крізь  вічність  і  крізь  мить,
І  темінь  в  тебе  за  плечима,
поперед  тебе  мла-темнина,
Й  тобі  нічого  не  болить!

Чи  солодко,  а  чи  солоно
Тобі  дарма  -  нема  чи  є...
А  тут  -  і  трепетно  й  шовково!  -
А  тут  животворяще  Слово
Мого  народу  і  моє!


Це  слово  людської  надії,  
Це  слово  крізь  хрести  і  прах,  
Крізь  пил  віків,  усе  в  сльозах,  
Пробилось,  вижило,  зоріє,  
Горить  у  мене  на  устах!..

Вночі,  середночі  хтось  тихо
До  мого  Слова  підійшов
І  став  дивитися  і  дихать,
І  я  відчув:  так  диха  лихо.
Так  ходить  лихо  -  Час  прийшов...

1985-1986  Київ  -  Нью-Йорк


Нові твори