Прочитаний :  256
|
Творчість |
Біографія |
Критика
П’ЯТЬ
1.
Перехилиться і пригорне
чорним чадом волосся,
і напоїть п’янливим голосом
в росах;
ти, зворушений, захлиснешся
білим тілом дівочим —
і вона заплете тебе
в косу.
2.
перехиляється
мов сестра милосердя
і прикладає
до чола
проколені вікна
в очі
заплітають зужиті лиця
обвислі груди
розхитані бедра
пронизують твою самотність
і так стоїш
у місті одкровення
захлинаєшся чадом
відлюблених тіл.
3.
Вона перехилилася на вітрі і дихала на мене золотом свого волосся. Вода перетікала її пальцями, виполоскувала з них тепло і вони ставали ще прозоріші, ніжніші. Форма її тіла відбивалася у плесі, розтягалася на хвилях. Губи дивно розпливалися під сонцем, і мені здавалося, що вона співала свою улюблену простеньку пісню про розлуку.
У проколених вікнах звисали ночами тулуби постріляних, видніли їхні ноги, руки і роззявлені роти, які без голосу кричали людську порожняву. Із завулків Миколаївської церкви проносилися стогони й харчання жертв, а ніч вкривала їх туманом і заливала очі рідиною скла.
|
|
