Вже так давно заперті двері,
Липка іржа вкрила замок.
Нема даху, немає стелі,
Диван старенький сильно змок.
Уламки скла, віконні рами,
Під товстим шаром бруду сплять.
Життя завмерло і з роками,
Не зняти дію всіх проклять.
Там в перемішку біль зі смутком,
Серед брудних лежить речей,
Струмочок крові сухим згустком,
Веде від ліжка до дверей.
Мов страшний сон життя минає,
До хати заросли шляхи...
Війна гримить, гримить за гаєм,
Летять сполохані птахи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000027
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2023
автор: Grace