Війною радість ув'язнили в хлів.
Обмежили права людські та волю.
Не живемо – гриземось між собою.
Не вирватись – хоч як би хто хотів.
І ллється кров рікою, не вино.
Не музика лунає, а сирени.
На попелищах бісяться гієни,
А з ними спільне горе заодно.
Біда керма́нить – гне додолу всіх,
Хоч радість пнеться випростатись небу –
Так небагато, видається, треба,
Та будні б'ють вістя́ми навідліг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000070
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.12.2023
автор: Оксана Дністран