Душа благала світла і тепла,
А навкруги лиш холод і пітьма.
У мороці дорога пролягла...
І ось кінець, - дороги вже нема.
Дорогу ту усю пройшов він пішки -
Недовгою й була дорога та.
Десь тут ще плаває сумна його усмішка
Отак, як від чеширського кота.
І плаває осінній сивий сум
Осінніх і невідворотних дум.
Стара й лінива Мойра вже була -
Не зав'язала вузлик, як плела
Йому оте мереживо - дорогу -
На все не вистачає часу Богу!
У безвість пролягла дорога та,
Немає на могилі і хреста.
З ім'ям квадратик чорний нахилився,
Закляк, мов над Іваном у журбі -
"Лежи Іване, кожен хто вклонився
Твоїй могилі - пам'ятник тобі."
Примітка :
Є на могилі Івана Нестеренка тепер хрест і,
навіть, фото на ньому.
2007 р.
Автор : Стряпан Миколай Петрович
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000084
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.12.2023
автор: Рунельо Вахейко