Осінь відкрила ворота Зимі
у листопаді
і листям вкрила поверхню землі
без маскарадів.
Шмагає Вітер Осінь гіллям
ніби навмисно,
і наче Осені щось промовля
під гул зі свистом.
Останнє листя зірвав з дерев
вже голих майже,
лиш Осінь слухає – не розбере,
що він їй каже.
Вітер осінній, як вітрюган,
виє сердито,
ніби звільняє від всіх нірван
несамовито.
Лиш Осінь йти назустріч Зимі
не поспішає,
мабуть, Михайла на білім коні
дуже чекає,
який скує всі землі й річки
міцно в морозі,
щоб можна було б йти навпрошки
й не по дорозі.
19.11.2023р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000189
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2023
автор: Павло Коваленко