Війна – в окопах,
й війна – у душах.
Йде боротьба і тут, і там –
іде по трупах
з брехнею в вухах,
не даючи спокою нам.
Нема спокою
ніде – і вдома –
весь час в напрузі тіло й душа.
В цьому двобої
виграє втома,
і Перемога не поспіша.
З жагою звіра
люди звіріють
і убивають безжально всіх
тих бузувірів,
що пруть без міри,
хоч і вбивати, звичайно, гріх.
Окоп чи яма
твоя могила –
твоєму тілу вже все рівно.
Молитва мами,
як Божа сила,
допомагає заодно.
Немає миру.
Земля в розривах
і у траншеях, як в ранах, вся.
Як серед виру,
в вогненних зливах
життя за мить проноситься.
Ніхто не знає,
що з кожним буде,
якщо на Бога він шле хулу.
Війна триває
і гинуть люди,
як і на фронті, так і в тилу.
17.07.2023р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000251
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2023
автор: Павло Коваленко