Свічею окопною висвітли ніч.
Виведи тьму. Вибіли начисто.
Кулею плюється в лице потойбіч.
Фосфором кине з неба вогнисто.
Випалить спогад про мирне минуле.
Поруч засне побратим вічним сном…
Тиша? Ні-ні, ми про неї не чули.
Кров полилася на землю вином.
Лізуть на сморід стерв’ятини о.р.ки.
Свої пожирають трупи своїх.
Аж смерть потьмяніла, стишила кроки, –
у «православ’ї» московськім не гріх
глумитися з вбитого тіла, плоті.
Я маю одне питання: Ти хто?
Чи чуєш, паскудо російська, хто Ти?
Як довго лине:
Ніч.
Війна.
Різдво.
06.12.23р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000265
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2023
автор: Микола Соболь